Синдром Бурхаве - рідкісна проблема, яка полягає в спонтанному появі розриву в стравоході, який викликає такі симптоми, як сильний біль у грудях та задишка, наприклад.
Як правило, синдром Бурхаве викликається надмірним прийомом їжі або алкоголю, які викликають інтенсивну блювоту, підвищення тиску в животі і перенапруження м'язів стравоходу, які закінчуються сльозотечею.
Синдром Бурхаве - це медична допомога, і тому важливо негайно звернутися до лікарні, якщо ви відчуваєте гострий біль у грудях або задишку, щоб розпочати лікування протягом перших 12 годин та уникнути серйозних ускладнень, таких як зупинка дихання.
Симптоми синдрому Бурхаве
До основних симптомів синдрому Бурхаве належать:
- Сильний біль у грудях, що посилюється при ковтанні; Відчуття задишки; Набряк обличчя чи горла; Зміна голосу.
Зазвичай ці симптоми з’являються після блювоти, але в деяких випадках вони можуть з’являтися і через деякий час під час їжі або пиття води, наприклад.
Крім того, симптоми залежать у кожному конкретному випадку і можуть виявляти інші абсолютно різні ознаки, такі як надмірне бажання пити воду, підвищення температури або постійне блювання. Таким чином, діагностика зазвичай займає багато часу, оскільки синдром можна сплутати з іншими серцевими або шлунково-кишковими проблемами.
Лікування синдрому Бурхаве
Лікування синдрому Бурхаве слід проводити в лікарні з невідкладною операцією, щоб виправити розрив стравоходу і лікувати інфекцію, яка зазвичай розвивається в грудях через скупчення шлункових кислот і бактерій з їжею.
В ідеалі лікування слід починати протягом перших 12 годин після розриву стравоходу, щоб запобігти розвитку загальної інфекції, яка після цього зменшить вдвічі тривалість життя пацієнта.
Діагностика синдрому Бурхаве
Діагноз синдрому Бурхаве можна поставити за допомогою рентгенографії грудної клітки та комп'ютерної томографії, однак важливо мати доступ до історії хворого, щоб виключити інші захворювання з подібними симптомами, такі як перфорація виразки шлунка, інфаркт або гострий панкреатит, які зустрічаються частіше і можуть приховати синдром.
Таким чином, рекомендується, щоб пацієнт завжди супроводжувався, коли це можливо, членом сім'ї або близькою людиною, яка знає історію хвороби пацієнта або яка може описати момент появи симптомів, наприклад.
