Синдром крику кота або Кри-дю-Чат - генетичне захворювання, спричинене зміною хромосоми 5. Хвороба отримала таку назву, оскільки крик дитини при народженні схожий на мяу кота.
Немовлята, які народилися з синдромом котячого крику, мають затримку розвитку, розумову відсталість, низький ріст, невелике підборіддя, зуби виступають вперед, маленьку щелепу, грубі на вигляд вуха, довгі пальці та шлунковий рефлюкс.
Діагноз синдрому котячого крику ставиться шляхом спостереження за симптомами та аналізами крові.
Лікування цього синдрому передбачає поліпшення рухового розвитку дитини і може проводитися за допомогою фізіотерапії, гіпотерапії та гідротерапії. Трудова терапія спрямована на поліпшення розвитку дитини в щоденній діяльності, логопедична допомога в розвитку мови, а альтернативні методи лікування, такі як голкорефлексотерапія та музикотерапія, прагнуть сприяти розслабленню та зняття напруги у пацієнтів із синдромом.
