Лікування артрозу хребта можна проводити за допомогою прийому протизапальних препаратів, міорелаксантів та знеболюючих засобів. Також можуть бути показані сеанси фізіотерапії для полегшення симптомів і запобігання загострення захворювання, і в крайньому випадку операція з видалення частин, уражених артрозом.
Лікування артрозу поперекового відділу хребта, що представляє собою область нижньої частини спини, слід проводити під керівництвом ортопеда, як тільки з’являться перші симптоми. Лікування артрозу шийного відділу хребта, що представляє собою область шиї, дуже делікатне, і операція проводиться лише у дуже важких випадках.
Засоби лікування артрозу хребта
Препарати остеоартриту хребта залежать від стадії захворювання та вираженості симптомів. Можна використовувати наступні параметри:
- Болезаспокійливі та протизапальні засоби: допомагають зняти біль і запалення, такі як парацетамол; Нестероїдні протизапальні засоби: знімають біль і набряки, такі як ібупрофен і напроксен; Ліки, що запобігають погіршенню хребта: хондроїтин та глюкозамін; Знеболюючі блоки або інфільтрати кортикоїдами; Застосування знеболюючої та протизапальної мазі: їх застосовують для зменшення болю в місці, наприклад моменту або вольтана.
Важливо зазначити, що час, кількість та тип ліків, найбільш підходящих для лікування артрозу хребта, повинен визначати лікар.
Фізіотерапія при артрозі хребта
Фізіотерапія при артрозі хребта залежить від представлених симптомів та прогресування захворювання. До ресурсів, які використовує фізіотерапевт, належать:
- Застосування подрібненого льоду, загорнутого у вологий рушник на хребет: це потрібно робити у початковій та гострій фазі для зняття болю; Застосування мішків з гарячою водою на хребті: можна використовувати в більш розвиненій та хронічній фазі для розслаблення м’язів та зняття болю; Використання пристроїв для зняття болю та запалення: ТЕС, мікроструми, ультразвук, короткі хвилі, лазер; Мануальна терапія: проводиться шляхом розтягування, помпової та суглобової мобілізації з метою поліпшення рухів; Зміцнення м’язів хребта і ніг: слід виконувати поступово, у фазі з невеликим болем, щоб надати більшої стійкості суглобам і щоб симптоми не посилилися; Гідротерапія та / або плавання: водні вправи мають багато переваг, оскільки вони полегшують симптоми і сприяють зниженню ваги; Корекція постави: можуть застосовуватися такі методи, як Global Postural Reeducation (RPG) та Pilates, спрямовані на зменшення перевантаження в хребті, покращення вирівнювання та зміцнення м’язів; Остеопатія: це техніка, яку повинен виконувати спеціалізований фізіотерапевт через маніпуляції з хребтом, щоб зменшити тертя між суглобами. Не всі випадки спінального артрозу можуть отримати користь від цієї методики.
Фізіотерапія при артрозі хребта завжди повинна проводитися під керівництвом фізичного терапевта. Її можна проводити в клініці фізіотерапії щодня і на більш пізньому етапі, коли симптоми більш контрольовані, це потрібно робити не рідше 3 разів на тиждень.
Крім фізичної терапії та прийому ліків, пацієнт повинен вживати деяких профілактичних заходів, щоб зношування хребта не погіршувалося, наприклад, уникати перенесення ваг, завжди підтримувати правильну поставу і перебувати в спокої, коли є біль або дискомфорт у хребті.
Операція на артрозі хребта
Операція на артрозі хребта показана лише в крайньому випадку, коли біль відключається, при неврологічному залученні і коли всі існуючі методи лікування були випробувані без успіху. Варіанти операції:
- Злиття уражених сегментів хребта: фіксація хребців, які викликають біль за допомогою кісткового трансплантата, цвяхів або металевих гвинтів. Це обмежить рухи ураженої ділянки і зменшить біль; Штучна заміна диска: це більш пізня методика, яка виконується, коли є грижа диска, пов’язана з артрозом. Диск замінюється металевим протезом, щоб суглоб підтримував рух і зменшував біль.
Пацієнт з спинномозковим артрозом завжди повинен пробувати звичайні методи лікування, перш ніж переходити до будь-якого виду хірургічного втручання, оскільки не у всіх є показання до операції на хребті і є ризики та ускладнення, такі як пошкодження нервів, нервові корінці або спинний мозок, ризик інфікування та ін. зношення хребців, які не оперовані.
