Гліоми - це пухлини мозку, в яких беруть участь гліальні клітини, які є клітинами, що складають центральну нервову систему (ЦНС) і відповідають за підтримку нейронів та правильну роботу нервової системи. Цей вид пухлини має генетичну причину, але він рідко є спадковим. Однак, якщо в родині гліоми є випадки, рекомендується проводити генетичне консультування, щоб перевірити наявність мутацій, пов’язаних з цим захворюванням.
Гліоми можна класифікувати за місцем їх розташування, залученими клітинами, швидкістю росту та агресивністю, і, відповідно до цих факторів, лікар загальної практики та невролог можуть визначити найбільш відповідне лікування для даного випадку, яке зазвичай здійснюється за допомогою хірургії з подальшим хіміо- та променевою терапією.
Види та ступінь глиоми
Гліоми можна класифікувати за клітинами та місцем розташування:
- Астроцитоми, які походять від астроцитів, які є гліальними клітинами, відповідальними за клітинну сигналізацію, харчування нейронів та гомеостатичний контроль нейронної системи; Епідендіоми, які беруть початок у епендимальних клітинах, які відповідають за вистилання порожнин, що знаходяться в головному мозку, і дозволяють переміщати спинномозкову рідину, ЦНС; Олігодендрогліоми, які беруть свій початок в олігодендроцитах, які є клітинами, відповідальними за утворення мієлінової оболонки, що є тканиною, яка вирівнює нервові клітини.
Оскільки астроцити присутні в більшій кількості в нервовій системі, виникнення астроцитоми частішає, а гліобластома або астроцитома IV ступеня є найбільш важкою і поширеною, яка може характеризуватися високою швидкістю росту та інфільтративною здатністю, що призводить до декількох симптомів що може поставити під загрозу життя людини. Зрозумійте, що таке гліобластома.
За ступенем агресивності глиому можна класифікувати на:
- I ступінь, яка частіше зустрічається у дітей, хоча є рідкісною, і її можна легко вирішити шляхом хірургічного втручання, оскільки вона має повільний ріст і не має інфільтративної здатності; II ступінь, який також має повільний ріст, але вже здатний проникнути в мозкову тканину і, якщо діагноз не буде поставлений на початковій стадії захворювання, він може стати III або IV класом, що може поставити під загрозу життя людини. У цьому випадку крім хірургічного втручання рекомендується хіміотерапія; III ступінь, який характеризується швидким зростанням і може легко поширюватися на мозок; IV клас, який є найбільш агресивним, оскільки крім високої швидкості реплікації, він швидко поширюється, піддаючи небезпеці життя людини.
Крім того, гліоми можна класифікувати як такі, що мають низький темп росту, як це стосується гліоми I та II ступеня, та високий темп росту, як це стосується глиоми III та IV класу, яких більше важкий через те, що пухлинні клітини здатні швидко розмножуватися та інфільтрувати інші ділянки тканини мозку, ще більше погіршуючи життя людини.
Основні симптоми
Ознаки та симптоми гліоми зазвичай ідентифікуються лише тоді, коли пухлина здавлює деякий нерв чи спинний мозок, а також можуть змінюватися залежно від розміру, форми та швидкості росту гліоми, основними з яких є:
- Головний біль; судоми; нудота або блювота; утруднене підтримання рівноваги; психічна розгубленість; втрата пам’яті: зміни в поведінці; слабкість на одній стороні тіла; утруднення мови.
На підставі оцінки цих симптомів лікар загальної практики або невролог може вказати на виконання візуалізаційних тестів, щоб діагноз можна поставити, наприклад, комп'ютерну томографію та магнітно-резонансну томографію. З отриманих результатів лікар може визначити місце розташування пухлини та її розмір, маючи змогу визначити ступінь гліоми і, таким чином, вказати найбільш відповідне лікування.
Як проводиться лікування
Лікування гліоми проводиться відповідно до особливостей пухлини, ступеня, типу, віку та ознак та симптомів, представлених людиною. Найпоширенішим методом лікування глиоми є хірургічне втручання, яке має на меті видалити пухлину, зробивши необхідним відкрити череп, щоб нейрохірург мав доступ до мозкової маси, зробивши процедуру більш делікатною. Ця операція зазвичай супроводжується зображеннями, наданими магнітним резонансом та комп'ютерною томографією, щоб лікар міг визначити точне місце розташування пухлини, яку потрібно видалити.
Після хірургічного видалення гліоми людину зазвичай піддають хіміо- або променевій терапії, особливо якщо мова йде про глиоми II, III та IV ступеня, оскільки вони інфільтративні і можуть легко поширюватися на інші відділи мозку, погіршуючи стан. Таким чином, за допомогою хіміо- та променевої терапії можна усунути пухлинні клітини, які не були видалені хірургічним шляхом, запобігаючи проліферації цих клітин і повернення хвороби.
